Середа, 22 Червня, 2022

Політична воля: хто з керівників Запоріжжя зміг зробити більше для його процвітання

Для жителів Запоріжжя не секрет, що розвиток та становлення міста відбувається нерівномірно: в окремі роки і навіть десятиліття не відбувається практично нічого особливо значущого, у той самий час, як інші часи приносять безліч результатів за менший час. Безумовно, це залежить від того, хто керує життєдіяльністю міста. І на тому, хто виявився найефективнішим градоначальником індустріально-промислового Запоріжжя, варто зупинитися докладніше. Далі – на zaporizhzhia-yes.com.ua

Як все починалося

Період нелегких дев’яностих років минулого століття більшість жителів Запоріжжя, напевно, запам’ятають за деякими його неприємними “відмітними ознаками”: відсутністю нормального транспортного постачання та місткого громадського транспорту, темним дворам та вулицям без зовнішнього освітлення, безлічі непрацюючих соціальних інститутів. Ті часи були ознаменовані також тим, що городяни могли брати участь у всіх процесах, пов’язаних із керуванням Запоріжжям, лише мінімально та опосередковано – оскільки градоначальника обирали місцеві депутати. Саме голосування цих чиновників визначало те, хто стане наступним міським головою індустріального Запоріжжя, і те, як саме розвиватиметься і протікатиме життя в ньому для кожної людини. Безумовно, народні обранці місцевого рівня приводили до влади тих, хто влаштовував насамперед їх самих, і мало дбали про те, щоб людина в головному кріслі міста відповідала побажанням самих запоріжців. Так прийшов до влади запорізький міський голова Олександр Головко.

Дати більше, ніж взяти

Безумовно, дев’яності роки по всій країні простими назвати неможливо – адже це був не тільки період становлення нової форми існування, а й злам всього старого та звичного. Тому інвестиції до місцевого бюджету Запоріжжя були мінімальними, а ось відрахування – величезними (порівняно з багатьма іншими роками). Вся справа в тому, що тоді в Запоріжжі ще працювали численні заводи і підприємства (які пізніше, вже до середини і кінця 90-х років, стали відчувати труднощі і поступово закриватися). Ті відрахування до державного бюджету, які робили запорізькі підприємства, були дуже суттєвими, але залишити їх у місті чи бодай якось домовитися про значне збільшення дотацій Олександру Головку тоді не вдалося.

Фонтани та проспект

Нова епоха для Запоріжжя та запоріжців розпочалася з приходом до влади Олександра Поляка. По-перше, місто почало отримувати більше грошей із центрального бюджету, а по-друге – грамотно витрачати свої власні кошти. Так, у результаті симбіозу цих двох підходів до господарської діяльності, запоріжці отримали повністю оновлений зовнішній вигляд центрального проспекту столиці області (з нього прибрали безліч старих дерев, асфальт та трамвайні рейки, а натомість влаштували стильні елементи ландшафтного дизайну, фонтани та місця для відпочинку), новий бульвар Шевченка (включно із символом сучасного Запоріжжя – так званим Годинником Закоханих, який вибиває мелодію зі знаменитого фільму “Весна на Зарічній вулиці”, знятого в нашому місті), присутність вуличного освітлення (причому не тільки на проспекті та вулиці Перемоги, а й у безлічі дворів і закутків, які раніше такого не удостоювались). Словом, фінансові справи міста суттєво погладшали і жителі його стали з оптимізмом дивитися у власне майбутнє. Щоправда, і в цій великій бочці меду виявилася своя ложка дьогтю – багатьом тоді сподобалося рішення Олександра Поляка прибрати з центрального проспекту трамвайні рейки, тим самим різко скоротивши тривалість маршрутів цього виду транспорту, і після грандіозного скандалу в депутатському корпусі  рішення відклали “на потім”. Проте, незважаючи на це, у пам’яті запоріжців саме цей градоначальник залишився не лише найрезультативнішим, а й фінансово ефективним менеджером. Принаймні, його рекордів по оновленню вигляду Запоріжжя досі не вдалося побити нікому.

Проблеми та рішення

Наступник Олександра Поляка на посаді міського голови Запоріжжя – Євген Карташов – не відрізнявся значними досягненнями на ниві благоустрою міста. Відповідно, значних інфраструктурних проектів під час його каденції Запоріжжя не отримало. Якщо, звичайно, не рахувати розпочатої якраз у ці роки (початок двохтисячних) багатосерійної та багаторічної епопеї з будівництвом запорізьких мостів для з’єднання правого та лівого берега Дніпра через острів Хортиця. Мости так і не були побудовані ні при Карташові, ні при Сині (наступному запорізькому мері), і тисячі запоріжців продовжили щоранку і щовечора простоювати в пробках у спробах потрапити з роботи додому та з дому на роботу.

Протягом наступних десяти років зовнішнє обличчя Запоріжжя почало поступово перетворюватися і чимось нагадувати сучасне, зручне і в усіх відношеннях правильне європейське місто. Так, наприклад, були виконані програми з реконструкції деяких рекреаційних місць, збудовано фонтани на центральному проспекті міста, облаштовано спортивні зони та інші подібні зміни – не надто глобальні, щоб залишитися в пам’яті надовго, але й не надто дрібні, щоб стверджувати, що в Запоріжжі зовсім нічого не відбувалося. Градоначальник Олександр Сін задумав, але так і не зміг реалізувати проект грандіозної реконструкції центральної площі міста – Фестивальної – на якій передбачалося встановити приголомшливий фонтан. Причому питання фінансування такого проекту були, як стверджувалося, повністю вирішені (фонтан передбачалося збудувати за рахунок пожертвувань якогось бізнесмена), а підвела мера мінлива політична кон’юнктура та деякі перетасовки всередині запорізького істеблішменту.

Знову на гребені хвилі

Трохи більше в освоєнні бюджетів усіх рівнів на благо кожного запоріжця досяг успіху Володимир Буряк – наступний градоначальник. Так, його час перебування у головному кріслі Запоріжжя приніс безліч приємних та відчутних змін. Так, наприклад, були реконструйовані зони відпочинку біля води (яскравим прикладом виступив Правобережний пляж), рекреаційні зони в центрі міста, оновлені дороги та виконана муніципальна програма із забезпечення містян доступним та комфортним транспортом. Особливо порадував мешканців Бабурки перший в історії міста тролейбусний рейс до їхнього району – як альтернатива маршруткам та автобусам.