Історія України сповнена іменем героїв, чиї подвиги назавжди закарбувалися в пам’яті поколінь. Однією з таких героїчних постатей є льотчик-винищувач В’ячеслав Радіонов – вправний пілот, майстер повітряного бою та людина, яка залишила помітний слід в історії військової авіації. Більше на zaporizhzhia-yes.com.ua.
Сторінками біографії
В’ячеслав Радіонов народився 16 січня 1997 року в Запоріжжі в родині, де небо було більше, ніж просто горизонтом. Його прадід, дід та дядько були пілотами, і ця сімейна традиція запалила в ньому жагу до авіації з самого дитинства. Літаки були мрією та натхненням хлопця, а перші кроки до майбутньої професії він зробив, займаючись авіамоделюванням. Завдяки своїй наполегливості та захопленню цією справою В’ячеслав здобував перемоги на чемпіонатах України.
Юнак здобув освіту в Запорізькому обласному ліцеї-інтернаті “Захисник”, де загартовував себе фізично та морально, готуючись до військової кар’єри. Подальший шлях привів його до Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба, який В. Радіонов закінчив у званні лейтенанта.
У 2019 році В’ячеслав розпочав службу в 40-й бригаді тактичної авіації Повітряних Сил Збройних Сил України. Його професіоналізм та майстерність пілота швидко проявилися – він був обраний для участі у військовому параді, присвяченому 30-й річниці незалежності України. Того дня його винищувач МіГ-29 урочисто пролетів над Хрещатиком, символізуючи могутність Повітряних Сил України.
Початок широкомасштабного наступу на Україну
24 лютого 2022 року В’ячеслав зустрів широкомасштабне вторгнення Росії, сидячи за штурвалом свого МіГ-29. Він першим піднявся в небо і вступив у бій із трьома ворожими літаками. Це був його перший повітряний бій, але пілот не вагався ні секунди. Розуміючи небезпеку для своєї бригади, він відвертав увагу ворожих винищувачів, даючи побратимам змогу підняти свої літаки та вийти з-під загрози. Однак у запеклій сутичці літак В’ячеслава було підбито.
Тіло В’ячеслава знайшли місцеві жителі. Ветерани та бійці територіальної оборони Василькова таємно і швидко поховали героя, адже боротьба в місті тривала. Вже 28 лютого 2022 року В’ячеслав Радіонов посмертно отримав найвищу державну нагороду – звання “Герой України” та орден “Золота Зірка”. Згодом йому було надано військове звання капітана.
А вже 24 листопада 2022 року В’ячеслава Радіонова з військовими почестями перепоховали на Алеї Героїв Васильківського міського кладовища. Його ім’я навіки закарбоване в історії України, а його подвиг назавжди залишиться символом самопожертви, честі та відданості своїй Батьківщині.
Його сестра Анастасія говорила: “На військовому параді у 2021 році Слава летів над столицею за штурвалом МіГ-29. Тоді винищувачі за допомогою кольорових димів утворили в небі синьо-жовтий стяг. Слава “малював” синім кольором. Ми неймовірно ним пишались, просто до мурашок, і усміхались, як ніколи у житті. Хто ж знав, що пройде усього пів року, як Слава прийме бій у небі над Київщиною і загине… А ми пишатимемось, але на цей раз ридатимемо, як ніколи у житті…”
Відкриття меморіальної дошки на честь В’ячеслава Радіонова
У Запоріжжі на будинку, де мешкав льотчик-винищувач, Герой України В’ячеслав Радіонов, урочисто відкрили меморіальну дошку. Вона стала символом вшанування його подвигу та нагадуванням про відвагу українських пілотів. Мати В’ячеслава зізнається, що втратила все, що мала, і тепер не має ніякої опори. Вона каже, що забрали найдорожче для неї, і додає, що було б краще, якби знищили її будинок, ніж забрали сина.
Сестра Анастасія розповідала, що В’ячеслав із нетерпінням чекав випуску з ХНУПСу, хоча мріяв якнайшвидше сісти за штурвал бойового літака. Він був по-справжньому захоплений своєю справою, очі світилися від пристрасті до авіації. Купив камеру, записував відео своїх польотів, постійно вдосконалював навички та багато розмірковував про майбутнє української військової авіації. А ще часто казав: “Настю, вчи історію…” Анастасія зазначає, що головне для неї – аби пам’ять про її відважного брата жила довго. Як сестра, вона завжди вважала Славу Героєм, який захищав її від усіх труднощів. Вона була впевнена, що він здатен на рішучі вчинки. Тепер же він став Героєм для всього українського народу.
“У 2014 році, коли на Донбасі вже тривали бойові дії, ці юнаки свідомо обирали військову професію, розуміючи, що їхнє викликання – не просто носити форму чи брати участь у параді. Вони знали, що мають використовувати набуті знання та навички в реальних бойових умовах”, – зазначив Руслан Кулька, керівник військового навчального закладу, де навчався льотчик. “У першу атаку ворожої авіації на військовий аеродром В’ячеслав першим підняв свій літак, забезпечивши прикриття для організації бойових польотів та зльоту інших пілотів. Він віддав своє життя, аби зберегти бойовий склад свого підрозділу”, – згадує Руслан.
Керівництво ліцею “Захисник” направило лист до місцевих органів виконавчої влади з пропозицією перейменувати одну з вулиці військового містечка на честь свого колишнього випускника. І врешті одну з вулиць у рідному Запоріжжі назвали на честь льотчика-героя В’ячеслава Радіонова. А в селі Мала Солтанівка Фастівського району Київської області відкрили меморіал пам’яті В’ячеслава Радіонова, який пішов із життя у віці 25 років.