Вівторок, 27 Липня, 2021

Відстояли аеропорт. Що криється за скандалом з новим терміналом?

Аграрії Запорізької області про президентський закон про землю

Тема вільного продажу українських чорноземів - надзвичайно дискусійна в сучасному суспільстві. Перш за все тому, що, за статистикою, понад 70 відсотків наших...

Доведено президентом. Коли добудують запорізькі мости

Президентська програма «Велике будівництво», безумовно, дуже вчасно «підхопила» будівництво запорізьких мостів через річку Дніпро. Справа в тому, що ця кампанія останнім часом...

Пастка від “Захарія”. Чи стримає президент свою обіцянку запустити запорізькі мости вчасно

Гігантоманія і датоманія, народжені в ранні роки Радянського Союзу, нікуди не поділися за минулу сотню років. Як не сумно це усвідомлювати, а...

Тема «повітряних воріт» нашого міста досить складна і непроста. По-перше, тому, що у відносній близькості від Запоріжжя знаходиться інший обласний центр – Дніпро, з куди більш розвиненою інфраструктурою. Відстань між цими містами становить всього близько 25 кілометрів, що в рази менше, ніж відстані між містами обласного значення в середньому по Україні, і робить можливість кататися туди-сюди цілком реальною. Далі на zaporizhzhia-yes.

Місто-супутник, місто-мрія

Так як Дніпро має свій, шикарно оснащений аеропорт, а Запоріжжя довгий час мало всього лише будівлю з буквами на фасаді, без усіляких зручностей для пасажирів, то, природно, серед мандрівників вже встиг скластися певний тренд на польоти з Дніпра з трансфером в рідне місто. Чи варто говорити, що Дніпро буквально аплодував цьому рішенню стоячи, адже воно в рази збільшувало пасажиропотік там, скорочуючи його тут.

Крім того, якраз до Євро-2012 деякі впливові люди запропонували ще один варіант вирішення проблеми транспортної доступності південно-східної частини України для вболівальників з-за кордону. І він виглядав буквально футуристичним: побудувати між Дніпром і Запоріжжям місто-сателіт (на 25 кілометрах, так-так), звести в ньому кілька готелів різного класу, аеропорт, автобусний і залізничний вокзали. Багато оглядачів і аналітики відразу вказали на те, що реалізація такого проекту ніяк не сприятиме туристичній привабливості країни, буде коштувати невиправдано дорого, призведе до поступового занепаду транспортної інфраструктури вже існуючих міст, а крім того, заради реалізації проекту доведеться «пустити під ніж» десятки гектарів земель сільськогосподарського призначення. Але напередодні Євро на витрати дивилися поблажливо, а будівельний бум охопив чи не кожне крихітне село.

Так чи інакше, місто-сателіт, як нам всім відомо зараз, побудоване не було. Чи то не було згоди в освоєнні бюджету, то чи знайшли більш привабливий для інвестицій об’єкт, але на десяток років (без малого) статус-кво було збережено: літаємо з Дніпра, їдемо із Запоріжжя.

Будуємо самі!

Однак повітряні ворота – сучасні, привабливі для туристів, зручні для авіакомпаній – це елемент урбаністичного іміджу, і мало який градоначальник не мріє мати такі в своїх володіннях. Ось і Володимир Буряк, відомий своєю амбітністю і умінням вирішувати багаторівневі завдання, вирішив взятися за будівництво ультрасучасного терміналу в запорізькому аеропорту.

Термінал був побудований в рекордно короткі терміни, що для Запоріжжя взагалі і в принципі є нонсенсом. Так вже вийшло, що до довгобудів ми вже звикли і сприймаємо їх як черговий елемент пейзажу (взяти хоча б вже легендарні мости через Дніпро, які будуються третій десяток років і на даний момент будівництво не завершено і наполовину). А ось новенький термінал аеропорту виник перед запоріжцями і жителями міста буквально за лічені роки.

Віддайте нам!

Однак не все так гладко, як може здатися. Адже термінал ще не був офіційно відкритий (всередині тільки закінчувалися оздоблювальні роботи), як держава зіткнулася з серйозним дефіцитом коштів. Якщо пам’ятаєте – рівно рік тому, коли починала розкручуватися по всьому світу коронавірусна істерія, Україна стояла на порозі першого в своїй історії серйозного локдауна, і попит на фінанси був високий як ніколи. Тоді-то і озвучив чудову, зі своєї точки зору, ідею міністр інфраструктури Владислав Криклій. Він запропонував (ні багато, ні мало) віддати новенький, буквально з лісів, термінал в концесію (тобто фактично – в оренду невідомому, але, як видно, вельми щедрому підприємству, з метою отримати з нього гроші за такий чудовий інфраструктурний об’єкт).

Однак міська влада ініціативу не оцінила. Ще б пак – адже їм це бачилося в зовсім іншому світлі! Те, що побудовано за гроші громади і тепер, відповідно, має приносити прибуток цій самій громаді, вони віддавати в концесію відмовилися. Адже далеко не вся сума за концесію, по-перше, прямувала б до міського бюджету, осідаючи частково в бюджеті центральному, а по-друге, розрахунковий прибуток від експлуатації терміналу все одно в рази вище, ніж виплати по концесії. Крім того, Буряк планував використовувати сам факт добудови новенького терміналу в своїй передвиборчій кампанії, до старту якої залишалися лічені місяці. І концесія не входила в його плани.

Маски-шоу в Запоріжжі

І почалося голлівудське кіно з притягненням до відповідальності і виїмкою документів. Так, за інформацією з відкритих джерел, співробітники СБУ нагрянули в аеропорт в рамках розслідування по одній зі старих справ, але при обшуку прихопили з собою і документи, що стосуються нового терміналу. Це загальмувало роботи по введенню його в експлуатацію і загрожувало зірвати плани міському голові. Керівники запорізького аеропорту, недовго думаючи, звернулися в САП і НАБУ з вимогою документи повернути.

Наші пропозиції

Як показав час, обшуки пройшли і закінчилися. Відкриття терміналу відбулося і на даний момент він цілком самостійно і успішно функціонує. «Кейс аеропорту» наочно продемонстрував, що міський голова та депутатський корпус Запоріжжя зуміли відстояти інтереси громади в такому принциповому питанні. Виборці дозволили Володимиру Буряку вдруге зайняти головне крісло в місті, і не в останню чергу тому, що результати його роботи видно. Однак це не означає, що треба розслаблятися. Адже програма передачі прибуткових об’єктів інфраструктури в концесію продовжує працювати. Було б непогано звернути увагу тих можновладців, від кого це залежить, що в приватні руки було б здорово передавати не те, що тільки що відбудовано, а те, що гостро потребує грунтовного ремонту через старість і розруху. Тоді концесія принесла б реальну користь і жителям громади, які отримають якісний інфраструктурний об’єкт і комфортні послуги, і бюджетам усіх рівнів, і самому концесіонеру. У Запоріжжі навіть без підготовки можна нарахувати десяток таких об’єктів тільки в центрі, не кажучи вже про околиці. Наприклад, занедбана і наполовину зруйнована будівля колишнього ресторану «Росія» – в самому центрі, буквально в двох кроках від будівлі міської ради! Чим не ідея для креативного міністра і підприємливого інвестора? Я думаю, запоріжці будуть щиро вдячні тим, хто облагородить ці руїни до того, як настане пора проводити в них археологічні розкопки.

LEAVE A REPLY

Please enter your comment!
Please enter your name here

“Народний мер” Запоріжжя – Олександр Поляк

Коли говорять про зручність або добробут міст, коли складають різноманітні рейтинги та визначають місце в них для різних населених пунктів, коли з'являються...

Найвідоміші мери Запоріжжя

Старий Олександрівськ, який став родоначальником сучасного розвиненого і у всіх відносинах просунутого Запоріжжя, розвивався нерівномірно, стрибками. Так вже вийшло, що створювалося поселення...

Рокіровки в команді Буряка

Здавалося б, що вибори в Запоріжжі прогриміли відносно недавно. Однак не встигли ще співробітники міських комунальних підприємств зняти останні агітаційні плакати з...

Мелітополь: вибори без інтриги

Те, що наступний політичний сезон стане одним з найбільш непередбачуваних за всю історію демократичних виборів в країні, було абсолютно ясно ще до...

Валерій Баранов: історія успіху мера Бердянська

Світ змінюється. Це аксіома, яка зазвичай не вимагає доказів ні в одній з відомих людям областей знань. Точно так само відбувається і...