Після раптової смерті видатного запорізького мера Олександра Поляка та побиття його першого заступника Володимира Грищенка, посада міського голови стала вакантною. Для того, щоб Запоріжжя продовжило розвиватися новим очільником міста став — Іван Наливайко. Докладніше про історію цього політика, а саме: де народився, шлях до влади, чим запам’ятався мер міста, нагороди — читайте на zaporizhzhia-yes.com.ua.
Початок та становлення кар’єри чиновника
Іван Іванович Наливайко з’явився на цей світ 25 травня 1943 року в селищі Колгоспівка, яке розташовується в Дніпропетровській області. Юний Іван виріс у звичайній селянській родині, де батько та мати важко трудилися, щоб “поставити на ноги” своїх дітей.
Після закінчення середньої школи в Колгоспівці, Наливайко вступає до Дніпропетровського інженерно-будівельного інституту. Там здобуває вищу освіту та починає працювати в низці відповідних підприємствах.
Восени 1963 року одразу після закінчення інституту Івана Івановича забирають служити в лавах червоної армії. Пізніше демобілізується та стає членом комуністичної партії радянського союзу.
Протягом семи років заробляв гроші на життя завдяки, спочатку роботі майстром, а потім і керівником Запорізького домобудівного комбінату. Під час правління поточним підприємством Іван Наливайко заявив про себе з хорошої сторони. Отримавши повагу колег, починає ближче знайомитися із запорізькими політиками, які пропонують його на посаду секретаря Орджонікідзевського району.
Як став мером Запоріжжя?
У кінці двадцятого століття саме в межах українських комуністичних партій на території запорізького регіону Іван Іванович починав робити свої перші кроки у політиці. Свого часу чиновник очолював Вищу партійну школу при Центральному комітеті комуністичних партій України. Згодом керував запорізьким виконавчим комітетом Жовтневої районної ради народних депутатів.
В добу повалення радянського союзу та відновлення української незалежності Наливайко продовжив працювати у вищезгаданій інституції. Більш того, популярність політичного діяча була настільки великою, що у 2002 році Івана Івановича обирають секретарем тамтешньої міської ради. Згодом отримує посаду виконувача обов’язків запорізького міського голови.
Загалом, тоді Наливайко став мером Запоріжжя не за власною волею, а внаслідок раптової смерті колишнього очільника міста Олександра Поляка. Навколо загибелі видатного міського голови точилися чимало теорії його смерті. У тамтешніх засобах масової інформації повідомлялось про ймовірність політичного переслідування Поляка, яке, зрештою, закінчилось його повною ліквідацією з боку уряду Януковича. Крім того, все це на фоні звірячого побиття Володимира Грищенка, який був правою рукою Олександра Поляка.
Влада над Запоріжжям звалилась на Івана Наливайко неочікувано, тому новий мер не встиг багато чого зробити корисного. Бувши виконувачем обов’язків, він більше чекав моменту, коли можна буде передати свої повноваження черговому очільнику Запоріжжя.
Надалі Іван Іванович приймає рішення взагалі припинити свою політичну діяльність. До пенсії працює заступником ректора в популярному місцевому вищому навчальному закладі. У “ЗНУ” Наливайко відповідав за комунікацією з місцевими чиновниками, щоб впроваджувати нові програми розвитку освіти в Запорізькому національному університеті.
Протягом свого насиченого професійного шляху Іван Наливайко встиг завоювати чимало нагород. Одні з найвідоміших — це, звичайно, такі як орден “За заслуги” другого та третього ступеня. А також колишній мер має у своєму арсеналі медаль “За особистий внесок у розбудову міста Запоріжжя”. Цю нагороду він отримав в межах святкування дев’яностої річниці від дня заснування першого запорізького самоврядування.