Після краху червоної армії під Уманню та втратою низки великих міст, фронт змінився. Однак після позитивних операції з часом, вони змогли повернутися на терени України та запорізького регіону. Однією з таких компанії по відновлення контролю над українськими містами вважається “запорізька операція”. Про її передумови, хід, і результати — читайте далі на zaporizhzhia-yes.com.ua.
“Битва за Дніпро”: передумови запорізької операції
Після поразки в Курській битві, армія Гітлера втратила шанси захоплювати нову територію. Тимчасом СРСР перехопив ініціативу — почав свій контрнаступ. Щоб уповільнити неминуче просування червоної армії німці будували міцний фортифікаційний рубіж оборони. Особливу увагу приділяли природним перепонам. Однією з найголовніших природних бар’єрів стала річка — Дніпро, яка розділяє Україну на два береги.
Ситуація склалася наступним чином: Гітлер — вимагає утримання контролю над річкою, щоб утримати хоча б правобережну Україну (“східний вал”), Сталін — прагне відвойовування окупованих територій, особливо наше промислове місто, яке надалі сприятиме новим перемогам на фронті. Всупереч цьому основна лінія атаки була зосереджена на південному напрямку фронту.
“Запорізька операція”: хід та результати
Восени на півдні Гітлер почав втрачати контроль над Лівобережжям України. Тримати оборону Запоріжжя довірили одному з найкращих генералів маневреної війни — Еріху фон Манштейн. Його суперник — маршал Родіон Малиновський. Останній до облоги міста мав перевагу у співвідношенні сил: піхота — 2,2:1; артилерія — 2,1:1; танки — 1,6:1. Також залучалися війська зі складу Південно-Західного фронту, а саме: третя, восьма, дванадцята гвардійська та сімнадцята повітряна армія. Найпотужніша з них була — восьма гвардійська армія.
Битва за зовнішній обвід і проміжний рубіж оборони тривало приблизно 4 дні. Після чого Червона армія наблизилась до Запоріжжя і почало штурм. Командувач гарнізон віддав наказ своїм підлеглим — до першого променя сонця відновити контроль над промисловим містом. Тоді на захоплення кинули понад 20 танків і самохідні артилерійські гаубиці. О 22:00 того ж дня почалися основні баталії. 3-а гвардійська армія наступала з північного сходу, поки 8-а гвардійська армія просунулася біля селища Мокра (нині в межах Запоріжжя). Наступаючи з південного-сходу, частини двадцять третього танкового корпусу о другій годині ночі увірвалися на південну частину населеного пункту. Після успіху на цьому напрямку танки з десантами піхоти 59-ї гвардійської дивізії увійшли в центр Запоріжжя. Попри відчутний опір армії Вермахту до кінця дня раніше згаданий топонім був відвойований в останніх. Радянські війська протягом п’ятиденних битв нанесли фашистам понад 23 000 тисячі втрат особового складу, включаючи, як солдатів, так і офіцерів. Також приблизно сто шістдесят танків і штурмових гаубиць, чотириста тридцять гармат і мінометів — знищено. Тріумфу маршалу Родіону Малиновському сприяв місцевий партизанський рух опору окупаційним військам.
Історія повторюється тільки тепер не німецькі, а радянські війська намагаються захопити Запоріжжя, намагаючись зупинити стрімкий наступ за допомогою підриву Дніпровської гідроелектростанції. Однак вибух частини споруди водосховища зразка 1943 не був таким потужним, як у 1941 році. Червоноармійці змогли вчасно встановити контроль у місті, маючи плацдарм, отримали можливість для подальшого наступу. Як результат, нові “визволителі” форсували річку Дніпро, а на південному фронті вийшли в тил під Мелітополем, ізолювавши від материка півострів Крим.
