Внаслідок нічим не спровокованої російської агресії, майже по всім областям України у 2014 році почали формуватися збройні сили територіальної оборони, щоб вигнати окупантів. Запорізький край тоді став одним з потенційних цілей масштабної інтервенції ворогів, тому чимало містян взяли до рук зброю. Історія 23-го окремого мотопіхотного батальйону під назвою “Хортиця” є прикладом того, як нащадки запорізьких козаків відреагували на окупацію українських земель. Докладніше про те, як все починалось, в яких битвах брали участь, герої батальйону — читайте на нашому сайті zaporizhzhia-yes.
23-я ОМПБ: зародження та становлення
На початку 2014 року росія скориставшись політичним хаосом в Україні, анексувала пів острів Крим та розв’язала війну на Донбасі. Як наслідок, в березні поточного року РНБО прийняло рішення про створення сил територіальної оборони по всіх областях держави. Першою ТрО міста Запоріжжя став вже легендарний 23-й окремий мотопіхотний батальйон під символічною назвою “Хортиця”.
Тоді військове формування складалось переважно з добровольців, які народились у запорізькому краю. Деякі з них вже мали за плечима досвід служби в армії, а інші навчалися усього з нуля.
23 квітня 2014 року 23-й БТрО офіційно було сформоване. Через кілька місяців під керівництвом першого командира — полковника Бориса Лормана — батальйон “Хортиця” відправився на передову. Згодом територіальна оборона із запорізького регіону перетворилась на окремий мотопіхотний батальйон у складі 56-ї ОМПБр. В основі військового формування стоїть одна механізована й друга мотопіхотна рота, іще підрозділи забезпечення.
На початку літа вищезгаданого року нащадки запорізьких козаків вирушили на схід України, де на той час розгорталась антитерористична операція з метою відновлення суверенітету.
Участь у російсько-українській війні, герої 23-ї ОМПБ
Дебютний бойовий досвід 23-й окремий мотопіхотний батальйон здобув під час боїв на маріупольському напрямку. Вересні 2014 року уродженці запорізького краю ввели важкі бої під час битви за Маріуполь. Зокрема, завдяки героїчності батальйону “Хортиця”, пізніше населений пункт на узбережжі Азовського моря вдалося повернути під український прапор.
Наприкінці вересня вищезгаданого року 23-я ОМПБ більше не залучалась під час антитерористичної операції на сході України. Це трапилося внаслідок мирного мітингу матерів військовослужбовців поточного батальйону, яких вже кілька місяців не міняли. Жінки навіть перекривали дорогу, щоб військово-політичне командування вплинуло на ротацію українських воїнів.
Зрештою, 28 вересня 2014 року батальйон був виведений із зони бойових дій в Запорізьку область. З військовослужбовцями 23-й ОМПБ працювали не тільки лікарі, а ще й психологи. Через місяць батальйон “Хортиця” відновивши сили, повернувся в зону проведення АТО.
Згодом воїни 23-го окремого мотопіхотного батальйону виконували бойові завдання в районі Авдіївки, а також обороняли підступи до міста. А після того, як у Маріуполі успішно були вибиті сепаратисти та російські найманці, 23-я ОМПБ у складі 56-ї окремої мотопіхотної бригади стали постійно дислокуватись у вищезгаданому населеному пункті.
Батальйон “Хортиця” брав активну участь в російсько-українській війні, відстоюючи незалежність України. На жаль, ціна за це велика і незворотна. Чимало воїнів 23-ї ОМПБ здебільшого із запорізького регіону вже загинули на війні, серед них: Андрій Андрєєв, Руслан Яюс, Юрій Гришко, Петро Танасійчук, Ігор Гребінець, Роман Сівець, Олександр Мінченко, Дмитро Пухно, Микола Кучерков, Сергій Богданов, Євген Іванов, Володимир Попов, Юрій Демидов, Євген Москаленко.
На їх честь та тих, кого тут не названо у 2018 році у Запоріжжі було перейменовано вулицю Авангардну на Героїв 23-го батальйону.
