Етнічний росіянин, який здобув середню освіту в білорусії, а потім одружився з запоріжанкою. В добу відновлення незалежності України обіймав посаду мера Запоріжжя, проте отримав популярність саме завдяки трудовій діяльності в енергетичній галузі. Докладніше про повний життєпис колишнього очільника Запоріжжя читайте на zaporizhzhia-yes.com.ua.
З чого почався його шлях?
Юрій Георгійович Бочкарьов народився напочатку осені 1938 року у Петропавловськ-Камчатський, що розташовується на території росії. Там на іншому кінці світу в родині кадрового військового Георгія Пилиповича та його дружини Марії Михайлівни виростав юний Бочкарьов. Через кілька років після народження Юрія сім’я переїхала в радянську республіку білорусі, де він здобув середню освіту.
У вісімнадцять років активно працював на різних сферах діяльності, включаючи роботу на будівництві тощо. Згодом Юрія Бочкарьова взяли на його першу роботу на місцеве промислове підприємство.
Заробивши потрібну суму для оплати контракту на енергетичному факультеті Львівського політехнічного інституту, пізніше здобуває вищу освіту та знайомиться з майбутньою коханою дружиною — Маргаритою Євгенівною. Дівчина була родом із Запоріжжя, тому після весілля новостворена родина оселяється в нашому населеному пункті. Тут інженер-електрик швидко знайшов собі місце працевлаштування. За відносно невеликий термін Юрій Бочкарьов починаючи від звичайного інженера, очолив тамтешнє енергетичне підприємство під назвою “Запоріжміськсвітло”.
Нагороди та як став мером Запоріжжя?
Наприкінці двадцятого століття Юрій Георгійович почав робити перші кроки в політичній діяльності. Спочатку він став заступником керівника виконавчого комітету Запорізької міської ради народних депутатів, а потім і самим головою. Фактично в сучасні дні ця посада вважається, як мер міста. А тому історичні джерела повідомляють про Бочкарьова, як очільника Запоріжжя протягом двох років.
Юрій Георгійович запам’ятався суворим так званим “господарем” свого міста. Перед ним постала задача розвивати Запоріжжя в добу повалення радянського союзу та відновлення української незалежності. Однак чимало експертів відзначають, що фундаментальні націєтворчі рішення в поточні часи, колишнім комуністом, не були зроблені. Попри це, етнічний росіянин отримує посаду першого заступника представника Президента України в Запорізькій області, згодом й самого представника гаранта держави в нашому краю.
Свого часу Юрій Бочкарьов очолював компанію під назвою “Дніпроенерго”, яка була однією з найпотужніших енергетичних підприємств України. Завдяки поточним успіхам цієї фірми її власник у 1997 році став міністром енергетики нашої держави.
Згодом працював ще кілька років на державних посадах і намагався отримати мандат народного депутата, але без успішно. Змирившись з поразкою, повернувся до рідної компанії “Дніпроенерго”. Наступні роки заробляв гроші в різних департаментах, які пов’язані з енергетичним потенціалом України. Завдяки досвіду Юрію Бочкарьову енергоринок у молодій державі розвивався.
Останнє місце працевлаштування Юрія було в управлінні Запорізької обласної федерації роботодавців та Запорізького обласного союзу промисловців і підприємців. Пізніше він був на пенсії, а в червні 2011 року на сімдесят третьому році життя серце чоловіка зупинилось.
Колишнього мера міста поховали в Запоріжжі. Юрій Георгійович протягом свого насиченого життя та трудової діяльності був нагороджений численними державними та урядовими відзнаками. Він ушанований почесного звання “Заслужений енергетик України”, а також нагороджений орденами “За заслуги перед Запорізьким краєм” від першого до третього ступеня.
