Історія цього запоріжця сповнена боротьби та відваги. А справжня його зброя — це розум. Адже без цього він би не зміг навчитися з “нуля” нової військової професії та ліквідовувати “сюрпризи” ворогів. Володимир пройшов місцевий Євромайдан, АТО/ООС, після чого повномасштабна війна. Більше про гідний шлях військового із Запоріжжя — читайте далі на zaporizhzhia-yes.com.ua.
“Скорпіон”: як став сапером?
Володимир Іванович народився у нашому населеному пункті. Тут у непростий час для всієї країни він став в ряди тутешньої Самооборони. Відстоював вільний, євроінтеграційний шлях України у Запоріжжі. А, коли російська федерація окупувала півострів Крим та розпочала війну на Донбасі — чоловік пішов добровольцем на фронт.
У вересні 2014 року Володимир приєднався до місцевого батальйону територіальної оборони, який тримався на ветеранів з Самооборони Запоріжжя, у більшість не було військового досвіду.
Володимир Іванович до цього за спиною мав п’ять років строкової служби в радянській армії та служби у підрозділі спецпризначення внутрішніх військ “Гепард”.
Про нашого земляка з позивним “Скорпіон”, який став сапером повідомляли свого часу у пресслужбі Операції Об’єднаних Сил. Власне у коментарі прессофіцерам він розповів, як став сапером: “Сапером став випадково. Прибув у батальйон з військкомату і мене запитали чи буду я сапером? Відмовитись звісно я не міг, не звик давати задню”.
Навчатись новій сфері довелося з “нуля”. Запоріжець багато читав відповідної літератури, розпитував у інших саперів, словом вчився сам і навчав своїх підлеглих. Все це сприяло тому, що за декілька років російсько-української війни ним було знешкоджено сотні мін, саморобних вибухових пристроїв та різного роду “подарунків”.
Участь у російсько-українській війні
Дебютна ротація у зону бойових дій почалась для Володимира восени 2014 року в Авдіївці. Тоді в районі “дач” на околиці міста відбувалися запеклі бої. Не було навіть чіткої лінії фронту, небезпека очікувала за кожною будівлею. Особливо становище наших воїнів погіршило міни ворожих саперів.
Саперам запорізького батальйону доводилось постійно перевіряти маршрути, де ймовірно терористи виставили небезпечні “сюрпризи”.
Одного дня Володимир Іванович, знімаючи чергову розтяжку на стежині, що вела до спостережного пункту, зловив себе на думці, що ворожий сапер грає з ними у свою, хитру гру. Проаналізувавши події останніх днів, зрозумів, що, кількість знятих ворожих “подарунків” та як саме вони були встановлені, свідчить про те, що його “візаві” — справжній майстер.
Військовослужбовець з позивним “Скорпіон” не злякався і прийняв виклик досвідченого противника. Майстерність, яка переросла у самовпевненість — погубила ворога “Скоріпона”. Оскільки через пару днів Володимир виявив, що міна ОЗМ-72, яку він поставив напередодні на ділянці між позиціями, хтось зняв. Після чого поставив її знову на теж місце. І результат не заставив себе довго очікувати — ворог ліквідований, що означає збереження життя особовому складу.
У 2015 році батальйон із Запоріжжя обороняв уже підступи до Маріуполя. Там під Павлополем потрапив під ворожий обстріл і загинув його підлеглий і товариш Денис Богданов. Навіть після декількох років після смерті побратима Володимиру було важко прокоментувати той трагічний день в інтерв’ю пресслужбі ООС.
З початком повномасштабної війни батальйон запоріжців прикривав кордони на Херсонщині, а “Скорпіон” разом зі зведеним підрозділом направили на підтримку одній із бригад, що вела важкі та кровопролитні бої неподалік все тієї ж Авдіївки.
Там запоріжці були від кроку до смерті, на щастя, життя йому зберіг “ангел охоронець”.
Це трапилося під час руху групи саперів вперед. Вони дуже уважно йшли, крок за кроком стежиною. Почувши характерний свист “приходу” 82 мм міни змусив всіх кинутись на землю. Падаючи, Володимир лівим боковим зором побачив розтяжку від ОЗМ-72. Це була — “Відьма”, як полюбляли називали її воїни. Дуже потужна і страшна міна здатна забрати та покалічити не одне життя розташовувалася зовсім поряд, в кількох сантиметрах. Якби не обстріл, група потрапила б на пастку.
Про нашого земляка його побратими кажуть, що він дуже сміливий — завжди йде на виконання завдання сам і перший, він береже своїх підлеглих.
Часто демонструючи професіоналізм та лідерство Володимир Іванович швидко став командиром інженерно-саперного взводу одного з мотопіхотних батальйонів.
