Цей уродженець Запоріжжя один з тих перших добровольців, які ще у 2014 році взяли до рук зброю та пішли боронити Батьківщину. Після демобілізації почалась його політична кар’єра, однак через повномасштабне вторгнення росії у 2022 році Лобас знову повернувся до військової справи. Докладніше про історію життя та боротьби запорізького героя читайте на нашому сайті zaporizhzhia-yes.
Шлях воїна
Олександр Анатолійович Лобас народився 31 січня 1972 року в Запоріжжі. З дитинства хлопець мріяв стати військовим, тому після закінчення школи ще здобув освіту замполіта дорожніх військ. Згодом почав служити у десантних військах.
У 2004 році в селищі Новобогданівка, що розташовується у Запорізькій області, неочікувано для всіх стався вибух на артилерійських складах. Боротися з наслідками вибуху тоді направили десантну бригаду Лобоса. Це був чи не єдиний серйозний військовий досвід Олександра Анатолійовича, який вже почав здогадуватися, що в майбутньому на нього чекає ще чимало випробувань.
У 2008 році пішов на пенсію. У цивільному житті почав працювати спочатку заступником, а потім і начальником відділу пенсійного забезпечення працівників силових структур у Запорізькій області.
Взимку 2014 року в рідному місті Олександра, як і по всій Україні тривали історичні події, які змінили містян назавжди. Так запоріжець Лобас, який тридцять вісім років говорив російською мовою перейшов на українську та знову одягнув військову форму, ставши начальником штабу місцевої організації під назвою “Самооборона”.
На початку вищезгаданого року в Запоріжжі тривав Євромайдан. Олександр підтримував майданівців, які прагнули бачити Україну в оточенні розвинутих демократичних країн. Натомість йому та іншим активістам заважали правоохоронці тодішньої проросійської влади тут, які ще використовували недалекоглядних містян для того, щоб спровокувати бійку між мітингарями, надіючись скористатися хаосом та розігнати бунтарів. Як начальник штабу “Самооборони”, Лобус намагався не допустити кровопролиття з обох сторін під час запорізького євромайдану.
14 червня 2014 року стало відправною точкою в житті Олександра Лобаса, оскільки тоді терористи збили військово-транспортний Іл-76 на підльоті до Луганського аеропорту. Чимало військових, які були на борту знищеного літака у минулому несли службу у 25-й бригаді разом із запоріжцем. Їхня загибель зачепила Олександра, тому на наступних загальних зборах Самооборони, він запропонував сформувати військовий підрозділ.
Вересні 2014 року до складу Збройних Сил України, долучився новостворений 37-мий окремий мотопіхотний батальйон 93-ї окремої механізованої бригади, який складався з уродженців Запорізької області. Одним з перших командирів став підполковник Олександр Лобас
Участь у російсько-українській війні, демобілізація, нагороди
У період активної фази антитерористичної операції на Сході України запоріжець встиг взяти участь у боях за Карлівку та Авдіївку. Під час битви за останній населений пункт також запам’ятався успішною операцією разом з СБУ, яким вдалося повернути сто сорок вісім українських військовополонених.
Після звільнення з армії позивний “Соболь” жив та виховував з дружиною дітей у Запоріжжі. Згодом вирішив почати свою політичну кар’єру, адже бездіяльність місцевих можновладців Олександр не підтримував. Він отримав мандат депутата міської ради від керівної на той час партії “Європейська Солідарність”.
Як політичний діяч не встиг суттєво запам’ятатися містянам, оскільки вже взимку 2022 року він знову повернувся до лав 37-мого окремого мотопіхотного батальйону під назвою “Запоріжжя”, щоб не дати ворогам захопити однойменне місто.
Протягом свого насиченого життя встиг завоювати чимало нагород, відзнак тощо. Серед найвідоміших з них є такі як: орден “Богдана Хмельницького” III ступеня та неофіційне звання народного героя України.
