Наше місто має дуже довгу і цікаву історію. Навколо неї точаться чимало суперечок та версії хто ж все-таки першим заснував населений пункт на Дніпрі. Детальніше про відповіді на всі ці питання та історичні факти — читайте далі на zaporizhzhia-yes.com.ua.
Коли було засновано місто?
За свідченням археологів, поселення на теренах сучасного міста було ще з часів Середньостогівської культури, а це приблизно п’яте тисячоліття до нашої ери. Фахівці знаходили тут залишки давнього поселення, особливо на північно-східному кутку острова Хортиці. Іншим відомим археологічним пам’ятником є вознесенський комплекс — кам’яна споруда, яку пов’язують з хозарами, булгарським ханом Аспарухом або Князем Київської Русі — Святославом Ігоровичем.
У п’ятнадцятому-шістнадцятому сторіччі терени сучасного Запоріжжя входила до складу Запорожжя — краю вольностей однойменних козаків. Саме тут розташовувалася Хортицька Січ. З історичних джерел відомо, що була заснована за наказом шляхтича Дмитра Вишневецького на острові Мала Хортиця в 1552 році. А тому деякі вважають рік зведення міста саме 1552, однак є ще версія, що роком заснування міста вважається 952 рік. Цей варіант власне влітку 2014 року було затверджено рішенням Запорізької міської ради. Приводом став звіт робочої групи з уточнення дати заснування міста, яка знайшла трактат візантійського імператора Костянтина VII Порфіеродного “Про управління імперією”, де була писемна згадки про існування городища на правому та лівому березі Дніпра та острова Хортиця.
“Олександрівська фортеця”: становлення міста
З підручника історії України нам відомо, що у середньовічні часи Запоріжжя входило до Самарської, а правобережжя — до Кодацької паланки. Допоки у 1770 році не була побудована Олександрівська фортеця на місці сучасного населеного пункту. Це був тоді один зі стратегічних об’єктів Дніпровської лінії оборони від ворогів Російської імперії. Цікавим є той факт, що фінальні етапи будівництва припасти із завершенням ліквідації останньої січі козаків у 1775 році.
Середньовічний топонім тоді слугував ще як пункт перепочинку армії імперії на шляху до півострова Крим. А поряд з “кам’яним містом” розташовувався “фурштат”, де селилися будівельники-селяни та інші верстви населення.
У 1778 році Олександрівська фортеця здобула статус повітового містечка, але, через пару років до цього поточне звання було анульоване. В цілому в ті часи тут жили сім купців, триста двадцять дев’ять міщан, і селяни, яких пускали до замку, коли проходили щорічні ярмарки.
В 1785 році фурштат став посадом, тобто поселенням міського типу, отримавши право на відкриття міських установ. Першим з них стала ратуша. Дебютував на новій посаді “бургомістра”, (або “городовий отаман”, як називали його тутешні) — міщанин Микола Коронфель.
Пізніше імперська влада зіткнулась з проблемами у розвитку Олександрівська, як потужного населеного пункту. Оскільки в черговий раз окупувавши Крим у свої південних ворогів — колишня природна лінія оборони по річці Дніпро вже стала непотрібною Водночас підвищилась роль Одеси на півдні Російської Імперії. Тому довго росіяни “чесали голову”, щоб зробити відповідний “бізнес проєкт” зразка 1796 року. Найрозумнішою, як би це не звучало, виявилася Катерина II, вірніше — вона доручила графу Зубову розробити план перетворення Олександрівська у “мегаполіс”.
Місто розпочало прогресувати, зокрема, завдяки німецьким переселенцям — менонітам. Останні привнесли сюди свою культуру, європейські звичаї та побут.
28 березня 1921 року Олександрівськ отримав нову назву, сучасну — Запоріжжя. Це стало наслідком того, що вся Катеринославська губернія була перейменовано однойменною назвою.
