В різні періоди історії нашого міста були ті, хто уособлювали у собі підтримку тутешніх і мали відстоювати їхні інтереси. Міський голова багатомільйонного населеного пункту — це дуже відповідальна посада. На жаль, не всі давали собі ради зі спокусою влади, проте були та позитивні кроки від їхньої діяльності. Поточний топ не про кращих чи гірших, але, як мінімум, точно про тих мерів Запоріжжя, які увійшли до історії. Детальніше про шлях до влади, що про них відомо — читайте далі на zaporizhzhia-yes.com.ua.
Олександр Поляк
23 вересня 1948 року у Запоріжжі народився його майбутній мер — Олександр Володимирович Поляк. Юний Сашко з вересня 1956 навчався у Запорізькій середній школі №41. Потім вищу освіту пішов здобувати у Запорізькому гідроенергетичному технікумі. Після навчання почалась служба в радянській армії.
Повернувшись з армії працював на посаді міліціонера у медичному “витверезнику”. У 1971 році обіймав посаду командира взводу УВС Запорізького міський виконавчий комітет. Паралельно з цим ще був курсантом слідчого відділення Саратовської спеціальної школи міліції Міністерства внутрішніх справ СРСР. Потім заочно навчався в Академії МВС СРСР за спеціальністю “правознавство”.
Восени 1975 року розпочав свій шлях кар’єрними сходинками від простого слідчого, і старшого слідчого Куйбишевського до начальника слідчого відділу Вільнянського районного відділу УВС Запорізької області. У 1979 році став заступником начальника слідчого управління, начальник слідчої частини УВС Запорізького обласного виконавчого комітету. Від 1979 року до відновлення української незалежності був членом комуністичної партії радянського союзу. А також начальником Головного управління внутрішніх справ міста Запоріжжя.
В непростий період становлення сучасної української державності спершу обіймав посаду першого заступника, а потім і начальника кримінальної міліції у нашій області. Однак вже у 1998 році вийшов у запас, почавши розвиватися у політичній та громадській сфері рідного міста. В цьому ж році стає кандидатом у мери Запоріжжя, однак через фальсифікації програв вибору “провладному” кандидату.
Вдалося відновити справедливість у червні 2000 року, коли на позачергових виборах запоріжці віддали більшість голосів за колишнього генерала міліції. Успіх повторився і через два роки — тоді його підтримали майже 40 % виборців. У місті Поляк ініціював побудову нової площі, яка у 2005 була названа на честь останнього.
У ніч на 22 лютого 2003 році Олександра Поляка застав інфаркт, внаслідок чого помирає. Однак не офіційну версію смерті пов’язують із колишнім українським політиком Віктором Януковичем. Останній на той час був прем’єр-міністром України якому мер Запоріжжя та генерал поліції “відмовився потиснути руку людині з кримінальним минулим”.
Зокрема, київські слідчі свідчили, що у нього йшла піна з рота, що є свідчення отруєння, а не серцевого нападу. За життя був нагороджений купою нагород, серед яких вирізняється орден “За заслуги” III ступеня та звання “Почесний громадянин Запоріжжя”.
Євген Картошов
Євген Григорович Картошов народився 1 січня 1942 року на Донеччині. Одразу після народження родина переїхала до Запорізької області у селище Терстянка. Там він закінчив місцеву школу, а потім здобув вищу освіту у Запорізькому гідроенергетичному технікумі.
З 1959 року працював слюсарем — через два роки вже — помічник машиніста екскаватора. Потім заробляє на життя, працюючи звичайним механіком, а у листопаді 1961 року — старшим інженером Управління механізованих робіт тресту на заводі “Запоріжалюмінбуд”.
Пройшов службу в радянській армії та до 1991 року входив до комуністичної партії. До цього ще мав досвід управління відділу пропаганди та культурно-масової роботи Запорізького обласного комітету ЛКСМУ. А також сектору масово-політичної роботи відділу пропаганди та агітації у запорізькому регіоні.
Загалом політичний шлях Євгена Картошова стартував у листопаді 1987 року — він стає першим секретарем Орджонікідзевського районного комітету КПУ Запоріжжя. А в добу становлення сучасної незалежної держави Україна, обіймає посаду заступника голови виконавчого комітету Запорізької обласної ради народних депутатів із гуманітарних питань, потім державної адміністрації з питань соціально-культурної сфери, зв’язку з громадськими організаціями, партіями й рухами.
Паралельно ще був спочатку заступником генерального директора, потім — директором зовнішньоекономічної фірми “Запоріжсталь”. Перед початком нового тисячоліття став головою Запорізької обласної державної адміністрації. Після чого відправлений у Республіку Казахстан, як надзвичайний Повноважний Посол України.
Після трагічної та несподіваної смерті Олександра Поляка, новим мером міста стає — Євген Карташов. У 2006 році покинув Партії регіонів, став позапартійним. А у вересні 2010 року, за місяць до запланованих виборів — йде у відставку. За своє життя запам’ятався низкою позитивних і негативних справ, але зі сторони уряду був лише нагороджений, наступними відзнаками: ордена “За заслуги” І, ІІ, ІІІ ступеня, Почесний громадянин міста Запоріжжя. Також у 2001 році був визнаний найкращим регіональним лідером України.
Станіслав Сєлін
Станіслав Миколайович Сєлін народився 20 травня 1946 року у звичайній сільській родині в Білорусі. Вже у березні 1949 року родина маленького Станіслава переїхала до міста Запоріжжя. Тут він закінчив спочатку — школу № 23, Запорізький радіотехнічний технікум, а потім Запорізький завод апаратури зв’язку.
Службу у радянській армії ніс в Одеському військовому окрузі. Після армії здобув вищу освіту на факультеті електронної техніки Запорізького машинобудівного інституту. Після чого слідувала низка справ у комуністичних організаціях, партіях тощо — він був другим секретарем Ленінського районного комітету ЛКСМУ міста Запоріжжя. Як і його інші колеги по кабінету голови міста Запоріжжя, власне, як і більшість українських політиків до 1991 року входив до КПРС. Саме з участю у різноманітних комуністичних організаціях у Запоріжжі, стартувала його політична кар’єра. У
Водночас у 90-тих працює інженером бюро контролю виконання, помічником генерального директора, потім — директором зовнішньоторговельної фірми, заступником генерального директора Виробничого об’єднання “АвтоЗАЗ” у Запоріжжі.
У 1999 році його призначають заступником Запорізького міського голови, а вже через рік обіймає посаду — виконувача обов’язків. Сєлін не довго затримується у кабінеті мера Запоріжжя, оскільки влада у місті дуже швидко переходить “з рук в руки”, як відомо. Він повертається до управлінської діяльності в компанію “АвтоЗАЗ” у місті. За життя отримав дві радянські нагороди.
Володимир Буряк
Володимир Вікторович Буряк народився 20 липня 1965 року в селищі Курилівка Дніпропетровської області. Освіту здобув у Дніпродзержинський індустріальний інститут за спеціальністю “Обробка металів тиском”.
Загалом заявив про себе саме завдяки трудовій діяльності на відомому загальноукраїнському промисловому підприємстві — “Запоріжсталь”. Там він спочатку обіймає посаду простого інженера, потім — старший майстер. Відпрацювавши аж до заступника начальника цеху.
У 1999 році Буряк стає заступником директора з виробництва, а у 2005 — директор “Запоріжсталі”. Сприяло такому швидкому підйому до влади у промисловому гіганті те, що у 1997 році підприємство стало підпорядковуватися Василю Хмельницькому, який тоді являвся неофіційною правою рукою Юлії Тимошенко. Хмельницький позбувається своєї частини у підприємстві — нові російські куратори ставлять ставку на Буряка й не вбачають нічого поганого у його кар’єрному зростанню. А, коли власником заводу у Запоріжжі став Рінат Ахметов, головним інженером комбінату — становиться Володимир Вікторович. У листопаді 2015 року залишає вищезгадану посаду, оскільки починає свій політичний шлях.
Торік став для нього успішним — Буряка обирають мером міста Запоріжжя у другому турі. На цій посаді запам’ятався справами: перевірка господарської діяльності комунальних підприємств міста із залученням компаній зі світовим ім’ям, розв’язання проблем житлово-комунального господарства і реформування міського КП “Основаніє”, доброустрій міста тощо.
Схоже, що запоріжці були задоволені результатами першої каденції мера Буряка, адже під час осінніх місцевих виборів — він вже у першому турі переобраний на посаду міського голови. Однак у вересні 2021 року покинув свою посаду “у зв’язку зі станом здоров’я”. Потім були обшуки в його кабінетах, автівках, квартирах, будинках тощо. Володимир Буряк має у своєму арсеналі одразу три державні нагороди.
