Він народився в маленькому селі, що розташовується в Запорізькій області, довгий час жив у москві, а, коли росія анексувала Крим та розв’язала війну на Донбасі пішов захищати Україну. Олександр Пивоваров був один з тих героїчних оборонців Донецького аеропорту, яких в сучасні дні називають — кіборги. Докладніше про історію українського воїна, а саме: коли народився, як вступив до лав збройних сил, участь у бойових діях, смерть та вшанування пам’яті — читайте на нашому сайті zaporizhzhia-yes.
Як став військовослужбовцем?
Олександр Сергійович Пивоваров з’явився на цей світ 8 вересня 1988 року в селищі Кушугум, що розташовується на півдні від Запоріжжя. З дитинства Олександр цікавився спортом, активно займався бойовими мистецтвами. Згодом його мати знайшла стабільну роботу в москві, тому хлопець покинув Україну.
В росії юний Пивоваров продовжив заняття спортом навіть брав участь у змаганнях, де, до речі, виступав принципово під українським прапором. Пізніше знайшов роботу та паралельно зі здобуттям освіти заробляв гроші на життя. Однак все змінилося в 2014 році.
Після того як російська федерація вдерлась на землю суверенної України, уродженець Запорізької області не зміг залишатись на території агресора. У той період Олександр схуднув аж на сім кілограмів через важкий стрес, який був викликаний нерозумінням вчинків “братського народу”.
Попри благання рідних та поради друзів, він покинув навчання у московській митній академії, звільнився з роботи. Олександр Сергійович думав більше про долю Батьківщину, ніж про самого себе:
“Навіщо мені освіта, якщо у мене не буде Батьківщини!”,— відповів Пивоваров на прохання родини закінчити навчання в москві.
Оскільки офіційно потрапити на війну у 2014 році було не так просто, Олександр витратити багато часу, зрештою, наприкінці березня вищезгаданого року, в межах першої хвилі мобілізації, чоловік став одним з перших українських добровольців.
Смерть та вшанування пам’яті
Військову справу Олександр Пивоваров вивчав спочатку в Миколаєві, а через кілька місяців вже під час самих бойових дій в зоні антитерористичної операції. Тоді він потрапив у 79-ту окрему аеромобільну бригаду, де став стрільцем-помічником гранатометника.
Перший бойовий досвід здобув під час Південного котла на початку серпня 2014 року, після чого його бригаду передислокували на аеродром в Краматорську. Там уродженець запорізького краю вже мав чимало знайомих, серед них був і В’ячеслав Зайцев — військовий та історик хортицького музею.
Селище Пивоварова розташовується неподалік острова Хортиця, але з іншого берега річки Дніпро. В дитинстві він часто дивився в бік українського “острівця свободи”, мріючи колись побувати там. Через переїзд до росії Олександр не встиг потрапити до історичного заповідника, тому багато розпитував про нього в працівника музею — В’ячеслава Зайцева.
Восени 2014 року рота Зайцева здобула собі заслужену відпустку, а підрозділ Пивоварова натомість терміново направили на донецький напрямок, щоб не дати ворогам захопити тамтешній аеропорт.
“Їх підбив танк. Саша загинув. Усі в БТРі загинули”,— такими словами завершилась відпустка В’ячеслава Зайцева.
Олександр Сергійович Пивоваров загинув 28 вересня 2014 року – під час заїзду на оборону Донецького аеропорту – бронетранспортер запорізького кіборга, був підбитий російським танком. Військова машина почала горіти, як наслідок, усі члени екіпажу загинули миттєво.
У 2015 році ДНК експертиза підтвердила загибель військового, його останки поховали на кладовищі в рідному селі Кушугум. Того ж року, на державному рівні український воїн посмертно отримав дві відзнаки: орден “За мужність” третього ступеня та нагрудний знак “За оборону Донецького аеропорту”.
На жаль, В’ячеслав Зайцев — ще один кіборг 79-ї бригади, так і не встиг показати своєму побратиму колиску Запорізької Січі. Проте після його смерті він зробив все можливе, щоб у Запоріжжі про українця ніколи не забували. За клопотанням В’ячеслава в місті спочатку замість вулиці Суворова у Вознесенівському районі з’явилась вулиця Олександра Пивоварова, а потім було встановлено меморіальну дошку на честь кіборга.
