Неділя, 18 Квітня, 2021

Україна без сиріт чи Україна без дітей?

Аграрії Запорізької області про президентський закон про землю

Тема вільного продажу українських чорноземів - надзвичайно дискусійна в сучасному суспільстві. Перш за все тому, що, за статистикою, понад 70 відсотків наших...

Доведено президентом. Коли добудують запорізькі мости

Президентська програма «Велике будівництво», безумовно, дуже вчасно «підхопила» будівництво запорізьких мостів через річку Дніпро. Справа в тому, що ця кампанія останнім часом...

З самого раннього дитинства ми всі знаємо, що жити при татові з мамою – добре, ситно і спокійно. У найбільш везучих є ще бабусі з дідусями, сестри і брати (старші / молодші, невгамовні, набридливі – потрібне підкреслити) і численні дядьки з тітками, які постійної участі в житті дитини, можливо, і не беруть, але періодично приходять в гості і день стає від цього радісним. Однак так пощастило далеко не всім. Далі на zaporizhzhia-yes.

«Нічиї» діти

У Запорізькій області – найгірші серед усіх регіонів країни показники за кількістю дітей, що містяться в інтернатах. Загалом по країні позбавлені можливості виховуватися в сім’ях (рідних або прийомних) трохи більше 100000 дітей-сиріт. При цьому лише близько 8% з них – дійсно сироти. Переважна більшість – 92% – сироти соціальні (тобто у них є мама з татом, але з якихось причин батьки не можуть самостійно ростити і виховувати своїх дітей і передають їх на утримання держави – найчастіше по паперах тимчасове, проте бувають і випадки постійного, як правило – це супроводжується позбавленням батьківських прав).

9

Або-або?

Ніхто не заперечує, що інтернат у порівнянні з рідною сім’єю – це погано. Навпаки, все з цим згодні. Однак тут же постає питання: а яка у конкретної дитини альтернатива? Чи є у матері або батька час і матеріальна можливість утримувати малюка і брати участь в його житті повноцінно, а не наскоками? Чи є у них таке бажання, адже не секрет, що багато в чому саме діти з сімей, де матері мають знижену соціальну відповідальність, становлять «населення» інтернату? І що робити тим дітлахам, чиї батьки не були помічені в надзвичайній любові до них, і саме тому вони потрапили в інтернат – часто брудні, напівголодні, вошиві, педагогічно запущені.

6

Реформи 2.0

Уряд же, однак, уникаючи давати відповідь на настільки неделікатні питання громадян, бадьоро рапортує про чергове досягнення. Відтепер в Україні буде поступово реформуватися мережа дитячих інтернатів, що спотворюють психіку і калічать морально, де на дітей витрачаються величезні кошти з державного бюджету, однак вони не доїдають-не допивають, і виходять у світ в 18 років, випустившись з інтернату, до ладу не володіючи ніякою професією (цікаво, а хто ж таке допустив?). Безумовно, це благородний і дуже потрібний намір. Таке явище, як інтернат, дійсно має перестати існувати в сучасній Україні, поступившись місцем сімейній формі виховання кожної дитини (як і декларується в пояснювальній записці). Однак … А ліквідовані всі ті умови, що призвели до потрапляння в систему інтернатів такої величезної кількості неповнолітніх?

7

Шлях із сім’ї

Перш за все, варто сказати про соціально-економічну обстановку, особливо несприятливу для матерів-одиначок і тих сімей, де за документами батько у дитини є, а по факту – в житті його участі не бере і аліменти не виплачує. Саме такі діти часто виявляються в інтернатах, але рідні матері відвідують їх і намагаються підтримувати з ними хороший контакт.

По-друге, існує чимало дітей, які потрапляють в інтернати в шкільному віці, будучи позбавленими можливості їздити до навчального закладу (немає транспорту або водія, перебої з бензином і т. Д.). Таких діточок на вихідні розбирають по домівках.

По-третє, в Україні діє ціла мережа інтернатних закладів для дітей з особливими освітніми потребами. Вирішувати проблему з інтеграцією таких дітей в суспільство (а саме – в шкільне навчання) чиновники пропонують за допомогою модної нині інклюзії. Для якої, в кращих традиціях, необхідно ще робити і робити – шукати, наймати на роботу і навчати тьюторів, створювати безбар’єрне середовище, залучати в школи дефектологів. Проект в цілому розвивається, але досить повільно, і стійкі позитивні результати на даний момент – швидше заслуга окремих ентузіастів від освіти і батьків.

По-четверте, інтернати часто самі є «містоутворюючим підприємством» в глибинці, створюючи безальтернативні робочі місця. Хто і як буде годувати сім’ї колишніх співробітників інтернатів, якщо кваліфіковані фахівці враз залишаться без роботи – всім селом або селищем?

І, нарешті, по-п’яте. Чи налагоджено контроль за виконанням батьківських обов’язків і дотриманням прав дитини все в тій же глибинці? Багато ви на периферії (200 км від обласного центру) знаєте хороших, доброзичливих дитячих психологів чи соціальних педагогів? Їх одиниці. І хвала їм, що вони є. Але зазирнути в кожну сім’ю і попередити можливу біду вони не зможуть – їх занадто мало.

щ

І шлях в сім’ю

В якості альтернативи інтернатної форми виховання маленьким українцям пропонують «тимчасову» сім’ю. Безсумнівно, така сім’я – це величезний прорив для дитини, це місце, де вона може отримати тепло і любов, а також досвід прийняття і побудови соціальних зв’язків. Однак цей спосіб розселити інтернати підходить лише для справжніх сиріт і тих, хто був вилучений з кризової сім’ї. Для всіх інших цей варіант не годиться через цілком зрозумілі причини. Крім того, за роботою батьків-вихователів у таких сім’ях необхідний контроль, щоб виділені на дітей кошти саме на них і витрачалися.

Поки чиновники різного рівня пафосно заявляють про вирішення проблеми дітей-сиріт в Україні, давайте пам’ятати, що інтернати закривають не тому, що всі дітлахи нарешті знайшли своїх люблячих батьків, а тому, що для державного бюджету набагато вигідніше платити окремим людям зарплату «мами і тата» , ніж утримувати інтернат. Крім того, чимала їх кількість знаходиться в рекреаційних зонах, зі зручною транспортною розв’язкою. І,  звичайно, довго без господаря будівлі пустувати не будуть. Економія в сучасній Україні йде буквально на всьому. Але кидатися «у вир з головою», передаючи дітей на виховання в сім’ї, перевірка яких перед цим досить умовна, та ще й даючи їм заробляти на цьому – така ідея виглядає авантюрно насамперед через низьку можливість контролю за якістю виховання за зачиненими дверима квартири або будинку. Багато з таких сімей – зразкові старші товариші для дітей, однак «одна паршива вівця все стадо псує», і не хотілося б, щоб гідна ідея була дискредитована в результаті випадкового потрапляння в ряди «тимчасових» сімей людини, якій не місце серед тих, хто займається такою благородною справою.

LEAVE A REPLY

Please enter your comment!
Please enter your name here

Новий паспорт українця для Запоріжців до 18 років

Володимир Зеленський у своєму відеозверненні оголосив про розробку нової матеріальної допомоги від держави, по суті це новий економічний механізм для вирішення соціально-економічних...

Мер Запоріжжя Володимир Буряк зустрівся з Надзвичайним і Повноважним Послом Республіки Узбекистан в Україні

Володимир Буряк розглянув можливість співпраці з Надзвичайним і Повноважним Послом Республіки Узбекистан в Україні паном Алішером Курмановим між Запоріжжям та Узбекистаном.  На...

Як взаємодіє з громадами Запорізької області Президент України

Володимир Зеленський прийшов до влади в якості кандидата медійного, вихідця з простого народу, такого, якого знають буквально в кожному будинку - завдяки...

Підрощують рейтинги. Чи допоможе Зеленському запорізький міст?

Не секрет, що рейтинг глави держави протягом півроку пішов у глибоке піке. Причин тому багато, і не всі вони однаково важливі, але...

Буряк vs журналісти: хто кого?

Суспільну значущість своєчасного інформування населення (читай - потенційних виборців) про те, яким чином і які саме рішення приймаються всенародно обраними депутатами громади,...