Понеділок, 21 Червня, 2021

Як ошукали призовників. Чого варті обіцянки влади?

Аграрії Запорізької області про президентський закон про землю

Тема вільного продажу українських чорноземів - надзвичайно дискусійна в сучасному суспільстві. Перш за все тому, що, за статистикою, понад 70 відсотків наших...

Доведено президентом. Коли добудують запорізькі мости

Президентська програма «Велике будівництво», безумовно, дуже вчасно «підхопила» будівництво запорізьких мостів через річку Дніпро. Справа в тому, що ця кампанія останнім часом...

Пастка від “Захарія”. Чи стримає президент свою обіцянку запустити запорізькі мости вчасно

Гігантоманія і датоманія, народжені в ранні роки Радянського Союзу, нікуди не поділися за минулу сотню років. Як не сумно це усвідомлювати, а...

Починаючи з другої половини дев’яностих років, престиж служби в українській армії стрімко покотився вниз. По-перше, через вкрай низького її фінансування (завдяки чому в переважній більшості частин солдатів учили виключно драїти територію і стояти «на тумбочці», а на повноцінне навчання військовій справі були потрібні гроші і регулярне оновлення матеріально-технічної бази). По-друге, «віддавати борг Батьківщині» стало немодним, оскільки багато молодих людей отримали можливість спокійно вчитися у ВНЗ з військовою кафедрою, а потім нікому нічого не бути винним. Так було спокійніше їх рідним, так було матеріально вигідніше їм самим. З життя не випадало цілих два роки молодості, коли можна було здобувати освіту, будувати кар’єру, заводити сім’ю. Разом з тим, завжди знаходилися ентузіасти, готові з більшим чи меншим задоволенням побігати по плацу, натомість отримавши деякі преференції, а саме – можливість влаштуватися на цілий ряд робіт, необхідною для яких вважалася служба в армії. Наприклад, так робили ті, хто хотів працювати в міліції, але не бажав або не міг закінчувати профільний навчальний заклад, пише zaporizhzhia-yes.com.ua.

Дві такі різні долі

ц

Ставлення народних мас до служби в армії різко змінилося починаючи з 2014 року. Причому відразу в двох протилежних і взаємовиключних напрямках. Одна частина молодих людей з радістю поспішала до військкоматів, щоб пройти або строкову службу, або навіть відразу потрапити на фронт. Друга частина їхніх ровесників дружно окупувала аеропорти і вокзали, щоб скоріше забратися геть, оскільки поширився напівофіційний слух, що чоловіків призовного віку без дозволу воєнкома перестануть випускати з країни.

Введений на цьому тлі указ тодішнього президента Петра Порошенка про те, що відтепер обов’язковому призову на строкову службу в Збройні Сили України підлягають тільки юнаки, які досягли 20 років, дещо охолодив «гарячі голови», як і розпорядження про заборону відправляти на фронт строковиків без згоди їх власної та їх батьків.

Кішки-мишки з військкомом

армія

Правда, надовго цього запалу не вистачило: ті, хто хотів служити, потрапили в перші три хвилі. Решта як ховалися від призову, так і продовжували це робити. Військові чини різного рівня висловлювали невдоволення тим, що отримали можливість призивати тільки з 20 років, так як за ці два роки (здавалося б – не такий вже й тривалий проміжок часу) молоді люди-потенційні солдати встигали якось влаштувати своє життя, знайти другу половинку, вступити на навчання, а часто – і знайти роботу. Не кожен сучасний роботодавець стане радісно зберігати робоче місце за викликаним на строкову військову службу, так само як і відновлення в університеті стане виключно особистою проблемою юнака, що відслужив (хоч на час навчання надається відстрочка до її закінчення, в соцмережах неодноразово зустрічалися пости від стурбованих батьків призовників про те, що військкомати не звертають на такі довідки уваги).

Ефект плацебо

2

Апогею «рух ухильників» досяг навесні-восени 2019 року, коли деякі воєнкоми відзвітували про те, що ввірені їм заклади виконали план по призову всього-на-всього на 7%. Почався вилов юнаків призовного віку на зупинках громадського транспорту, у нічних клубах, магазинах, та й просто посеред вулиці. Повідомлялося про випадки участі співробітників поліції в таких облавах, коли вони вилучали документ і пропонували проїхати до військкомату, щоб його повернули. Так чи інакше, стало зрозуміло, що чергова призовна кампанія провалилася з тріском ще більшим, ніж попередня. Такого воююча країна собі дозволити не може. Але боротися з проблемою комплексно – піднімати престиж служби в Збройних Силах, намагатися знайти рішення військового конфлікту на Донбасі (а саме страх потрапити туди відлякує більшість призовників), налагодити соціально-економічну сферу (щоб молоді хлопці не були змушені працювати на знос, хоч в Україні , хоч за кордоном, щоб оплатити комунальні платежі своєї сім’ї), виводити з тіні роботодавців, щоб зафіксувати право призовника повернутися на своє робоче місце після строкової служби – все це вимагає чималого професіоналізму і політичної волі. Тому було прийнято рішення знову опустити планку призовного віку, тим самим «підставивши» під рушницю ще кілька десятків тисяч хлопців в кожен призов. За рахунок учорашніх школярів дуже зручно закрити дірки і відзвітувати, що план виконаний, а значить – і проблеми не існує.

Законодавча петля

Однак українське суспільство не сприйняло цієї норми «на ура», як того і слід було очікувати. По-перше, цей закон був підписаний президентом взимку, коли 18-річні юнаки активно гризуть граніт науки з репетиторами, щоб успішно здати ЗНО і благополучно вступити до ВНЗ. Як правило, всім їм виповнилося, або виповниться 18 ще до появи наказу про зарахування до установи здобуття вищої освіти. Тобто атестат про повну загальну середню освіту буде вже на руках, і з точки зору закону така молода людина підлягає призову (законом установлений термін весняного призову з квітня по червень включно), а наказу про те, що він став студентом, що дає право на відстрочку, – ще не існує в природі. І шлях законослухняного громадянина лежить не в ВНЗ в такому випадку, а в армію, чого багато батьків не хотіли б, витративши значні кошти і сили для того, щоб син здобув вищу освіту. У те, що відучитися можна буде після армії, багато хто не вірить, так як правила прийому до ВНЗ постійно змінюються, а здати ЗНО після армії – майже нездійсненне завдання.

Кішці – сміх, мишеняти – горе

5

Військкомати ж, навпаки, цілком раді. Наврядчи їх сильно заохочували за фактично зірвані призови. Крім того, прозвучала фраза про те, що директори шкіл зі зрозумілих причин з радістю йдуть на контакт з військкоматами, а значить – сховатися від призову або пересидіти його, живучи не за місцем постійної реєстрації, як це практикується зараз, вже не вийде.

Іншими словами, для молодих українців створена «армійська» пастка: у військкомат буде необхідно йти самостійно, без повісток, прямо зі шкільної лави, і відразу на півтора року. Стандарти НАТО, кажете?

LEAVE A REPLY

Please enter your comment!
Please enter your name here

Рокіровки в команді Буряка

Здавалося б, що вибори в Запоріжжі прогриміли відносно недавно. Однак не встигли ще співробітники міських комунальних підприємств зняти останні агітаційні плакати з...

Мелітополь: вибори без інтриги

Те, що наступний політичний сезон стане одним з найбільш непередбачуваних за всю історію демократичних виборів в країні, було абсолютно ясно ще до...

Валерій Баранов: історія успіху мера Бердянська

Світ змінюється. Це аксіома, яка зазвичай не вимагає доказів ні в одній з відомих людям областей знань. Точно так само відбувається і...

Низька явка і передбачувані результати: особливості місцевих виборів в Запоріжжі

Вибори у всій країні пролунали ще восени 2020 року, але їх відгомін дуже виразно чути досі. Запоріжжя, разом з багатьма містами-обласними центрами,...

Якщо завтра заборонять. Як зміниться голосування в Запорізькій області, якщо деякі партії зникнуть з бюлетенів

Лютий 2021 року ознаменувався низкою важливих політичних процесів, які, починаючись на локальному рівні, погрожували злитися і перейти на рівень національний. Мова йде...