Події 2013-14 років навічно записані на сторінках сучасної історії України. Цей період відомий Революцією Гідності. Євромайдан — коли українці по всій країні вийшли на центральні площі своїх міст із прапорами України та ЄС. Усім відома історія столичних протестів, але мало хто знає, що запорізький Євромайдан сформувався раніше навіть ніж київський. Ця робота присвячена історії про те, як запоріжці обрали європейський курс нашої держави: коли та як все почалось, розгін запорізького Євромайдану, постраждалі та результати — читайте далі на zaporizhzhia-yes.com.ua.
Коли та як починався Євромайдан у Запоріжжі?
З відкритих джерел, інтерв’ю очевидці, які брали участь у місцевих протестах відзначають, що кістяк запорізького Євромайдану сформувався раніше столичного. Запоріжці об’єднувалися навколо європейських цінностей та злоби на тутешніх “бандитів у владі”. Запорізький рух мав на меті усунення корупції у місті. На той час місто підпорядковувалося “смотрящому” Євгену Анісімову, який входив у пул команди Віктора Януковича. А, коли останній в восени 2013 року відмовився підписувати угоду про асоціацію України в ЄС у Києві почали виходити на протести. До цього ж, ще у жовтні запорізькі підприємці й патріоти вимагали прибрати з владного крісла Анісімова та вищезгаданого “легітимного президента”. Організаторами тутешніх євроінтеграційних протестів стали: Ігор Артюшенко, Олена Єрьоменко, Ірина Лєх, Таїсія Мельниченкно та інші. Останні почали об’єднувати інших: від простих людей до політиків. Зокрема, тодішній голова Запорізької обласної державної адміністрації і керівник Запорізької міської ради стали першими, хто приєднався з можновладців на бік світла. “Євромолодь” також не могла пройти повз — це Катерина Коротченко, Юлія Новицька та інші.
26 січня 2014 року: силовий розгін, постраждалі, результати Євромайдану у Запоріжжі
Протестні рухи у Запоріжжі тривали з початком жовтня 2013 року та всю зиму. Однак кульмінаційний момент настав 26 січня 2014 року. Саме цей день багато хто вважає подіями Євромайдану у місті. Все через те, що 26 січня у Запоріжжі анонсували, що буде велике віче з вимогою відставки губернатора. Того дня зібралося приблизно десять тисяч людей. Місцева влада почала переживати аби останні не пішли в наступ на будівлю ОДА, як тоді це було в моді. Тому вхід до споруди охороняли силовики та тітушки, а також зібралось кілька сотень людей з георгіївськими стрічками, яких потім пустили до входу владної будівлі.
Прибічники місцевих корупціонерів вночі зі шлангів облили водою сходи й площу перед облдержадміністрацією, щоб усе заледеніло, утворився каток і люди не могли нормально пересуватися. Але вже вдень, коли зібрався Майдан, тутешні футбольні ультрас пішли роздовбали лід і посипали все сіллю. Їм допомагали прості містяни. Все було дуже організовано через, що саме це день вважають першим, де-факто, офіційним Євромайданом у Запоріжжі.
Протест тривав криками в одну та іншу сторону, а потім лідер запорізького Євромайдану — Ігор Артюшенко та інші активісти увійшли в приміщення ОДА на переговори з губернатором. Там були декілька сотень тітушок, не рахуючи “Беркутів”.
Протестувальники з владою до консенсусу не дійшли, як наслідок, почався силовий розгін Євромайдану. В той час під ОДА було приблизно 500 євромайданівців, вони вирішили провести ніч тут, навіть розпалили вогнища для обігріву. Проти них кинули сили міліції (всього – до 500 осіб), а також близько 100 тітушок. На той момент у ЗМІ ширилась інформація про понад сотні постраждалих внаслідок не гуманних дій провладних сил, а також трьох зниклих безвісти журналістів. Було затримано приблизно сто осіб, зокрема, координатор Запорізького майдану — Ігор Артюшенко. Через чотири дні його та інших протестувальників відпустили під домашній арешт. Саме завдяки організаційним вмінням останнього Євромайдан у Запоріжжі тривав аж до трагічних подій у столиці.
Віктор Янукович втік з України, а разом з ним його посіпаки. Влада у Києві стрімко почала мінятися, зокрема, у нашому місті. Багато хто з колишніх прибічників Януковича почав “перевзуватися”, переходячи на бік мітингарів, або відкуповуючись у судді за свої злочини: “Втім, адміністративну та політичну відповідальність тодішні посадовці все ж понесли. Всі вони втратили керівні посади й можливість повернутися в публічний простір Запоріжжя та України, — зазначав у 2021 році народний депутат Ігор Артюшенко.
