З початком повномасштабної війни велика частина Запорізької області опинилась під російською окупацією. Мелітополь став одним з найбільших українських міст на півдні, який росіяни тоді захопили. Проте мелітопольці з перших днів окупації відмовились визнавати нову владу, щоденно виходячи на мирні протести на підтримку України. Докладніше про історію незламності містян та чому, зрештою, стихли протести в Мелітополі читайте на сайті zaporizhzhia-yes.
Як горіло опудало путіна та проходили мирні акції?
24 лютого 2022 року після восьми років з дня окупації пів острова Крим та збройної агресії на сході України, російська федерація розпочала повномасштабну війну проти нашої держави. І, хоч збройним силам вдалося зупинити головний удар противника на українську столицю, але ситуація в південних регіонах була вкрай важка.
За кілька днів після початку так званої “спеціальної військові операції” Мелітополь опинився в окупації. Ворожі війська майже одразу встановили контроль над адміністративними будівлями та почали стежити за проукраїнськими мешканцями. Однак попри загрозу та страх мелітопольці почали активно виходити на мирні протести, щоб показати окупантам чиє це місто.
1 березня 2022 року відбулась перша акція проти російської окупації. З того дня тисячі тутешніх українських громадян з плакатами виходили на центральну вулицю свого міста, скандуючи “Мелітополь — це Україна”.
Мирні протести продовжувались кожен день протягом кількох тижнів в березні вищезгаданого року.
Якось мелітопольці організували акцію підпалу опудала президента російської федерації. Муляж володимира путіна чудово горів. Чимало містян прийшли погрітися біля вогнища та насолодитися приємними емоціями в добу тієї холодної весни.
Щоденно протестувальників ставало все більше і більше, вони кричали гуртом слова підтримки України та напрямок російського корабля, щоб це почули окупанти. Водночас мешканці Мелітополя боролися з акторами, яких загарбники завезли, щоб знімати свої пропагандистські сюжети. Так звані засоби масової інформації росії висвітлювали, як “добрі російські солдати” дарують харчі та інші речі “мелітопольцям”, які насправді нещодавно приїхали та потім назад поїхали до держави агресора.
Що сталося з рухом опору в Мелітополі надалі?
6 березня, тисячі мелітопольців продовжили мирний мітинг на підтримку України в нашому місті. Проте через використання вогнепальної зброї російським військовим по одному з протестувальника, містяни почали менше наближатися до окупантів.
13 березня, відбувся ще один масштабний протестний рух через раптове зникнення мера Мелітополя та місцевої активістки Ольги Гасимової. Власне, мітингарі були переконані, що Івана Федорова та Гасимову взяли у полон російські військові, тому почали вимагати скорішого звільнення українського посадовця та активістки.
Разом з тим на вулицях міста стала частіше їздити ворожа техніка, з якою гучномовцем сповіщали про заборону мітингів та демонстрацій. Тоді окупанти призначили виконувачкою обов’язків міського голови депутатку від проросійської партії “опоблоку” Галину Данильченко.
15 березня 2022 року ситуація ще більше загострилася. Військові рф почали кидати людям під ноги світло-шумові гранати, перекривати всі площі, парки, аби завадити проведенню проукраїнських мітингів. Загарбників ставало дедалі більше.
Паралельно у Мелітополі зник мобільний зв’язок та перестало працювати українське радіо та телебачення. Натомість містянам увімкнули пропагандистські казки з москви, намагаючись брехнею та силою зламати дух українців у Мелітополі. Однак мешканці міста не стали здаватися. Попри страх потрапити у полон до росіян, проблеми з комфортним життям в окупованому ворогами місті — вони ні на день не переставали чекати на збройні сили України. Більш того, чимало містян приєднались до партизанської діяльності наближаючи той день, коли Мелітополь знову стане українським.
