Гуляйпільський військовий головнокомандувач повстанської армії брав багато разів участь у визвольних операціях на теренах сучасної Запорізької області. Серед таких відомою є бердянська операція. Детальніше про те, як відбулася битва поблизу Бердянська з радянською армією, чому вирішив “іти на ви” саме на повітове містечко Азовського моря — читайте на zaporizhzhia-yes.com.ua.
“Іду на ви”: передумови початку операція
Історія про цю битву згадується в історичних джерелах у 1920 році, коли діяв рух “махновщини” гуляйпільського військово-політичного воєначальника Нестора Махна. За своє життя він боровся проти всіх, як білих, так і червоних армій. Лідер повстанців 11 грудня 1920 року під час чергових контрреволюційних операцій опиняється у селі Новоспасівка, яка знаходиться неподалік Бердянська. Там Нестор Іванович об’єднався з 1-шою і 2-гою оперативно-бойовою групою Революційно Повстанською Армією України. Тоді РПАУ(м) становила близько 3,5 тисяч осіб озброєних 500 багнетів (піхота пересувалась на тачанках), 16 гармат і 500 кулеметів. Червоні хотіли здійснити план ліквідації махновців оточивши суцільним кільцем урядові війська, притиснути їх до азовського узбережжя. Розвідка повстанців чудово знала про насиченість району червоними військами, тому, здавалось, Махно мав би якомога швидше виводити свою армію звідси на оперативний простір. Але замість цього батько Махно приймає дещо дивне рішення — захопити повітове місто Бердянськ.
Безпосередньо поблизу Бердянська та в самому місті потужної армії уряду тут не було, повітовий центр оборонявся тиловими й навіть нерегулярними підрозділами. Тому рішення було вірним з точки зору тактики, крім того, там можна було захопити “військові трофеї”, що для повстанців Махна було важливим. Також деякі дослідники відзначають, що втрата повітового містечка біля узбережжя Азовського моря сильно похитнуло пропагандистські наративи про потужну червону армію, а захоплення міської друкарні революціонером сприяло у розмноженні контрпропагандистських матеріалів.
У ніч на 12 грудня влада Бердянська одержали телеграфом із Новоспасівки лаконічне повідомлення від Вдовиченка (екскомандир 1-ї Азовської групи
махновців): “Іду на ви”. Історики стверджують, що ідея взяття Бердянська належала саме цьому махновському командиру, тому можна припустити, що штаб РПАУ(м) довірив йому і командування повстанцями у цій операції.
Бердянська операція: як махновці увійшли до міста?
Бердянські комуністи сприйняли слова Вдовиченка цілком серйозно. Знаючи, що махновці зазвичай на великі міста нападають зранку, більшовики вирішили решту ночі використати для зміцнення оборони: готували опорні пункти, на підходах до них будували барикади, звозили до пунктів набої, розміщували бійців. За даними представників влади, у Бердянську на той момент перебували: батальйон залоги й сотня повітового комісара (разом 300 бійців), бойові загони місцевих комуністів (ще 300 чол.), а також загін чекістів і продармійці. Отже, всього до 700 багнетів. Крім того, у ніч на 12 грудня у місті залишалася незначна частина спішеної кавалерійської бригади (невідомої чисельності), яка мала ще ввечері 11-го вийти на Миколаївку і Дмитрівку, тобто назустріч махновцям, але чомусь не вийшла. Розуміючи, що з такими силами місто не втримати, червоні розраховували протриматися на опорних пунктах години 2-3, аж поки не підійде допомога ззовні.
Близько 6-ї ранку 12 грудня махновці атакували Бердянськ, знявши застави червоних на основних напрямках просування у місто. Повстанці наступали з трьох боків з розрахунком зійтись у центрі. Основні наступаючи сили йшли зі східного боку в напрямку місцевої надзвичайної комісії й пошти, де розташовувалися опорні пункти червоних. Бій за ці два пункти тривав недовго, їх захисники відступили на центральну міську площу, де об’єднались із захисниками третього опорного пункту, що знаходився у приміщенні повітового продовольчого комітету десь у північно-західній частині міста. Отже, ще й сонце не зійшло, як червоні були оточені на міській площі. Повністю місто перейшло під контроль революціонерів приблизно о дев’ятій годині ранку. Тріумфатори зрозуміли, що розмножити свої агітаційні листівки у міській друкарні не вийде через відсутність робітників-друкарів, тому поповнившись трофеями, махновці місто покинули. Вже після чотирнадцятої години того ж дня РПАУ(м) виступила назад, до Новоспасівки.
