Павло Гомін — відомий кошовий отаман, який володарював на теренах Війська низового Запорізького після смерті гетьмана Богдана Хмельницького. Достеменно невідомо, де саме народився, але деякі дослідники припускають саме запорізький регіон. Детальніше про те, чим запам’ятався Павло Гомін, період в якому жив та політична позиція — читайте далі на zaporizhzhia-yes.com.ua.
Павло Гомін — кошовий отаман Війська низового Запорізького
Перша згадка про Павла Гомона датується приблизно 1657 року, коли останньому надійшов лист від гетьмана Івана Виговського. Колишній писар Богдана Хмельницького намагався стати легітимним військовим головнокомандувачем запорізьких козаків. У Чигирині козацька Рада підтримала його попри те, що Хмельницькому всі обіцяли, що володарюватиме його син. Поки Богдан крутився у труні — Виговський чекав на визнання його булави від кошового отамана Війська низового Запорізького. Тоді на Січі правив Павло Гомін, який був здивований, що не Юрія Хмельницького обрала Чигиринська Рада. Однак у письмі хитрий політик лестиво пояснив тодішню ситуацію в Україні, акцентуючи на розробленості козаків і додавши, що: “Оскільки ви, Військо низове Запорозьке, є коренем і утвердженням честі й вічно пам’ятної слави для всіх городових українсько-малоросійських військ, то нехай передує ваша влада і в обранні та затвердженні гетьмана. Вільно вам, братії нашій, усунути мене від того уряду й затвердити, на ваш розсуд, іншого”.
Як бачимо, Виговський повівся досить дипломатично. Він визнав право Січі обирати гетьманів, і навіть лукаво запропонував, якщо виникне таке бажання, обрати замість нього іншого. Кошовий Гомін з власного кураторського досвіду розумів, що влада спокушає, тому навіть не хотів скликати нову раду. Зате в листі-відповіді чітко визначив позицію Січі: триматися шляху Богдана Хмельницького, себто, проросійського.
Як кошовий отаман звів наших предків із московитами?
Доба панування Речі Посполита на теренах сучасної України для наших предків була дуже тужливою: закріпачення, вседозволеність шляхти, бідність без земельної ділянки селян тощо. Павло Гомін дуже добре тоді пам’ятав ті часи, а особливо потім визвольні змагання під проводом гетьмана Хмельницького, які допомогли скинути польське ярмо. Однак після смерті Богдана ситуація знов загострилася більш того, тепер ворогів стало ще більше. Останній, щоб зберегти здобуте вирішив піти на союз з Московським царем, власне цього шляху надалі й дотримувався Гомін. І дуже він був засмученим, коли дізнався, що новообраний гетьман Виговський звернувся з листом до польської королеви в якому натякав на прагнення піти на зближення з польською короною. Іван Виговський своїми діями показав “хто тут гетьман” — не взяв до уваги думку Січі, отож кошовий отаман Гомон виступив проти нього. Крім того, він не любив Виговського, бо той забороняв низовим козакам нападати на турецькі кораблі, завдяки набігам на останніх власне запоріжці й здобували багато майна тощо.
В ті часи опозиція звинуватила гетьмана, що він підступом вкрав булаву Юрія Хмельницького, а його “пропольська позиція” – зрада України. Тимчасом Павло Гомін залучився підтримкою кримського хана, щоб разом піти на Чигирин. До сьогодні досі невідомо чому похід не відбувся, але відомо, що в цей період Гомін не був кошовим на Січі, тоді правив Яків Барабаш.
У жовтні 1659 року знову знаходиться згадка про кошового отамана Гомона, який продовжував свою “антипольську” та “антивиговську політику”. Хоч діяти в ті часи Павлу стало важче, бо за цей час Іван Виговський залучився козацькою підтримкою й один за одним позбувався своїх противників — час дійшов до Гомона. У січня 1659 року вищезгаданий гетьман офіційно оголосив війну московитам і козакам на Січі, які будуть підтримувати останніх. Павло Гомін з’єднався з полками московського князя Ромодановського, але зазнав невеликої поразки, а потім й нищівної — славетна Конотопська битва. Поки Виговський тріумфував, неочікувано проти гетьмана, з благословення Гомона, виступило потужне військо полковника Івана Сірка.
Як складалася подальша доля кошового Павла Гомона історії невідомо. Знаємо лише те, що він надалі підтримував ідею гетьмана — Юрія Хмельницького.
Загалом, Павла Гомона історія запам’ятала, як одного з тих, хто доклав руку до зближення з московитами та роздроблення Гетьманщини.
