П’ятниця, 3 Грудня, 2021

Аграрії Запорізької області про президентський закон про землю

Тема вільного продажу українських чорноземів – надзвичайно дискусійна в сучасному суспільстві. Перш за все тому, що, за статистикою, понад 70 відсотків наших з вами співгромадян не довіряє органам влади і не впевнені в компетентності правоохоронних органів і, таким чином, в їх здатності захистити інтереси людей від свавілля з боку окремих приватних осіб (дані з відкритих джерел). Люди, які володіють земельними паями – це в абсолютній своїй більшості люди похилого (і не дуже) віку, селяни, що не розуміються на особливостях економіки свого краю, навряд чи раніше масово мали досвід поводження зі значним капіталом, та й просто не знають, як правильно здійснити купівлю -продаж. Тому на думку багатьох профільних експертів, навіть тих, хто ратує за якнайшвидше введення ринку земель сільськогосподарського призначення, треба підкреслити важливість просвітницької роботи серед селян і необхідність надання їм дієвих інструментів для захисту капіталу. Далі на zaporizhzhia-yes.

Дайте води!

Запорізька область стоїть в ряді інших регіонів України особняком. По-перше, у нас в процентному співвідношенні досить багато саме «цільових» земель, тобто нашим селянам є, що запропонувати інвесторам. Але на цю бочку меду тут же знаходиться і ложка дьогтю: посуха. Тотальний брак цілющої вологи і взимку, коли потрібно живити озимі сходи, і влітку, коли пекуче в небі сонце і спекотне повітря буквально випалюють ріллі на сотні кілометрів навкруги. Система меліорації (робоча, справна, така, яка готова впоратися з підвищеними навантаженнями два-три місяці на рік) відсутня на абсолютній більшості полів. Простіше сказати, що її наявність – це рідкісний приклад розумного підходу людини до освоєння природних багатств рідного краю. Навіть ті фермери і агропідприємства, які регулярно страждають від нестачі вологи і з року в рік рапортують про втрату відсотка посівів (наприклад, Мелітопольський і Токмацький райони рясніють такими господарствами) не чинять скільки-небудь виразних спроб виправити ситуацію шляхом вкладення значних коштів.

На відстані пострілу

По-друге, як не сумно це усвідомлювати, а Запоріжжя – це прифронтовий край з усіма наслідками, що випливають звідси у вигляді небажання потенційних інвесторів мати у себе під боком збройний конфлікт, який і не думає зупинятися. Особливо це стосується Розівського району, проте актуально і для Більмацкого, і для Пологівського. Навряд чи інвестор, який має вибір, вирішить вкласти свої гроші саме сюди, а не, скажімо, в чорноземи Чернігівської області або Прикарпаття.

Дрібні фермери – на вихід!

Саме з цих двох причин ставлення до президентського закону про вільний обіг земель сільськогосподарського призначення не викликає ентузіазму у більшості наших земляків-фермерів. Так, вони побоюються, крім іншого, ще й відвертого рейдерства в тих громадах, де за земельний банк конкурують представники двох, а то й трьох різних агропідприємств. Так вже вийшло, що сезони 2018 і 2019 для Запорізької області закінчилися значними збитками у багатьох фермерів, і, щоб залишитися на плаву і не збанкрутувати, а також розплатитися з селянами-орендодавцями, вони заклали свою техніку. На щастя, 2020 рік сприяв фермерам і рентабельність їх роботи в багатьох випадках пішла в гору, але ще нестабільна і далека від запланованої. Якщо з літа цього року, з тих пір, як закон почне працювати, почнеться перетікання селян-орендодавців до їх конкурентів (як правило, це більш великі агрохолдинги), то такі підприємства просто загинуть, не зумівши до кінця розплатитися з боргами. А вони, між тим, часто виконують на селі багато потрібних соціальних зобов’язань (підтримують школи, клуби, лікарні і транспорт), чого великі власники робити не будуть через віддаленість.

Мільйонери мимоволі

Свої побоювання є і у простих селян. Так, жителі Приморського району відзначають, що ті кошти, які вони отримують в рахунок оренди вже протягом багатьох років, є буквально їх єдиним способом вижити в умовах відсутності постійної роботи і низьких пенсій. Що робити з величезною сумою грошей за проданий пай – люди похилого віку представляють слабо, оскільки навіть відділень банків в більшості сіл просто немає. Тобто скористатися цими грошима вони не зможуть. Придбати житло в місті мріють далеко не всі, та й на що жити там – теж не уявляють. Таким чином, кошти,які щорічно виплачуються за оренду, є своєрідним «економічним двигуном» сіл і цілих районів.

У більш молодих селян є інша думка. Зеленського з його законом вони буквально обожнюють і вважають манною небесною можливість вирватися з глибинки в місто, «в люди». Втім, така можливість навіть з урахуванням продажу паю з’явиться далеко не у всіх, адже ринкова вартість земель на Запоріжжі в кілька разів нижче вартості аналогічних угідь в центральній Україні.

Почім земелька?

Оціночна вартість (кадастрова) була опублікована вже неодноразово. Якщо вірити тій оцінці, то за кожен гектар сільськогосподарських земель в Запорізькій області власник може просити ціну порядку 21000 гривень. Для порівняння – в Харківській області – вже майже 33000, а в Кіровоградській – 32000 гривень. Крім того, крім кадастрової формується також ринкова ціна, складена з урахуванням параметрів конкретної ділянки. Причому, за словами експертів, вона може залежати навіть від таких факторів, як кількість наділів в даній громаді у конкретного фермера (це важливо при складанні логістичних прогнозів) або рельєф місцевості. Тобто, з урахуванням близькості фронту і постійних посух, запорізька земля не буде коштувати стільки, щоб за гектар проданої ріллі можна було придбати квартиру в місті.

Каоліновий конфлікт

«Першою ластівкою» битви за паї, що прогриміла на всю країну, стала зупинка робіт на каоліновому кар’єрі в Вільнянському районі. Як відомо, такий собі підприємець отримав всі дозвільні документи і почав будівництво, однак наштовхнувся на протидію громади. А деякі поінформовані «злі язики» стверджують, що весь сир-бор з залученням журналістів, перекриттям траси і проплаченими мітингами розгорівся через те, що в разі початку функціонування кар’єра втратять свою рентабельність агропідприємства району – адже, по-перше, загостриться проблема нестачі вологи (кар’єр змінює русла підводних річок), а по-друге, можуть виникнути проблеми із забрудненням угідь. Цей простий приклад наочно ілюструє ступінь готовності суспільства до впровадження нового (хоч і, безсумнівно, корисного) закону: про інтереси пайовиків ні у кого і думки не було, всі ратують тільки за власну фінансову вигоду.